Вступ
Вітаю усіх гостей і читачів Блогу ІТ Архітектура і Навчання.
В етері Андрій Романенко, ІТ Архітектор та інструктор.
Цей допис не є запланованим і зовсім не на тему технологій, архітектури чи навчання. Реєструючи свій домен airra.net і створюючи власний блог понад двадцять років тому, я не міг собі уявити, що доведеться писати на військову тематику. Хворі імперські амбіції керівництва сусідньої держави водночас змінили долі мільйонів українців. Країна прокинулася рано вранці 24 лютого 2022 року від вибухів ракет, що летіли вбивати мирних українців. А з півночі, півдня і сходу вже сунули колони ворожої бронетехніки. У більшості українців життя розділилося на ДО і ПІСЛЯ.
Цей допис, є початком фіксації хронології консолідованих думок автора за понад чотири місяці війни із російськими загарбниками. І хоча на календарі зараз середина липня, цей допис буде мати дату публікації 24 лютого 2022 року!
Життя До і Після 24 лютого 2022 року
Смертельний подих війни відчувався в повітрі десь із середини минулого року. Це було видно із публікацій у ЗМІ, атмосфері дописів на форумах у інтернеті. Причому навіть на суто технологічних комюніті періодично з’являлися меседжі тематики “Убивать Хохлов!”. Істерія зростала. І як кажуть театрали, якщо на сцені висить рушниця, то наприкінці спектаклю вона має вистрілити!
Але, наразі ще країна жила звичним життям і багатьом здавалося, що все обійдеться. Я був морально готовий до різного розвитку ситуації, тому почав готуватися до можливої евакуації із невеличкого містечка з перемістя Києва на Захід країни. Дружині було доручено зробити скан копії усіх наших основних документів і документів на усю нашу хвостату родину. Логістика Алі Експресу ще працювала безвідмовно, тому був замовлений спеціальний кейс для документів. Було проведено діагностику і обслуговування автомобіля, більш менш старався тримати запас палива у баку, хоча і тут виявилися недоліки планування. Але про це, трохи згодом. Для своїх домашніх тваринок зазлелегідь був закуплений запас сухого корму і наповнювач для котячих лотків.
Життя Інструктора йшло доволі розмірено, навчальні центри планували свою діяльність і я, як один з топових інструкторів із хмарних технологій був розписаний на багато тижнів наперед.
Напад Росії на Україну
Тієї ночі я спав дуже погано. Прокинувшись десь о четвертій, вирішив піти у свій кабінет почитати інтернет новини. Після перших повідомлень про вторгнення російських військ наступила велика психологічна тривога. Домашніх наразі вирішив не будити, але вони прокинулись самі від звуків вибухів, що дуже було чутно. Наше містечко в околицях Києва знаходиться неподалік аеропорту Жуляни, отож ракети прилетіли десь туди.
Внутрішньої паніки не було, тверезий план визрівав в голові поступово. Дозібрати усе що необхідно, завантажити речі і клітки із тваринами в машину і вирушати на захід до Львову.
Пікантність ситуації полягала в тому, що у баку автомобіля було палива лише на 200 кілометрів, і ймовірність дозаправки зникала з кожною хвилиною. Я планував здійснити запас палива наступного ранку, і трохи не встиг.
За годину ми усім сімейством уже готові були вирушати.
Евакуація на Захід
Ми вирушили з Вишневого десь о сьомій ранку. Оскільки основні магістралі при такій ситуації будуть екстремально завантажені, я вирішив рухатися невеличкими регіональними дорогами по Р04 в напрямку Бишіва, щоб якомога далі вибратися на магістральний напрямок Е40 Житомир, Рівне, Львів.
Повільно долаючи автомобільні затори на виїзді із Вишневого втрачаємо кілька годин дорогоцінного часу і розуміємо прикру ситуацію із паливом на заправках: частина котрих взагалі закрилися, а на відкритих формуються довжелезні черги.
В напрямку від Києва на Захід нескінченний потік автівок. Нарешті з сільських доріг вибираємся на магістраль Е40 в районі Калинівки і потрапляємо на заправку ОККО. Ажіотаж є, проте паливо ще відпускають без ліміту, тому протягом хвилин сорока очікування вдалося заправити і повний бак і 20 літрову каністру.
Дорога на Львів була надзвичайно важка. Зазвичай я її долаю за годин 5-6. Цього разу це було понад 20. Здавалося, що ти не їдеш, а просто стоїш чи повзеш. У передмістя Львова добралися глибокої ночі.
Плани на наступний день були очевидні, – візит у військовий комісаріат. А наразі сон просто вимкнув.
Мобілізація
Наступного дня військовий комісаріат зустрів трохи непривітно. Стрес у працівників додавав хаосу. Інтуітивно зрозумівши правильну послідовність кроків, успішно пройшов медкомісію і отримав мобілізаційне свідоцтво на руки. Як для моїх п’ятидесяти з лишком років стан здоров’я відмінний. Враховуючи попередній досвід служби був спрямований у військову частину відповідного профілю. На прибуття до військової частини давалась доба, тому потрібно було як слід приготуватися до нових реалій військової служби.
Тривожності додавав факт невизначеності, чи дійсно мої знання і досвід будуть актуальні і потрібні у нових умовах реальності. Відвідування військомату не дало жодної відповіді на ці запитання. Побачимо, що буде далі…
Записки ІТ Архітектора та Інструктора на військовій службі
Подальший перебіг подій показав, що знання ІТ архітектора та інструктора може стати в пригоді, головне опинитися в потрібний час і в потрібному місці. Згодом я опублікую більш детальні Записки ІТ Архітектора та Інструктора на військовій службі в межах того, що не складає військової таємниці. Але, це уже після Перемоги. Наразі в блозі будуть з’являтися короткі нариси і деякі архітектурні замальовки довоєнного періоду.
Блог в тому вигляді проіснує ще деякий час, а потім буде вимкнений на невизначений період. Ворожі снаряди і руйнування не дійдуть до місця розташування мого міні Датацентру лічені кілометри.
На цьому роблю паузу. Збираюся із думками і до наступних публікацій.
Бажаю Здоров’я!
Слава Україні! Смерть Ворогам!
До зустрічі в ефірі кілька днів.
З повагою,
AIRRA, військовий ІТ архітектор та Інструктор.
